Постаті

100Віддали шану великому синові України Миколі Сингаївському

Олесь ВІКТОРОВ, Світлана ВАСИЛЬЧУК (фото)

«Микола Сингаївський був надзвичайно унікальною особистістю, – так роз-почав свій виступ на спільному засіданні працівників і читачів Коростенської районної бібліотеки його імені та учасників літературно-мистецької студії «Древлянка» її очільник, письменник і журналіст Віктор Васильчук, – адже Микола Федорович написав пісню «Чорнобривців насіяла мати...» (музика Володимира Верменича), що стала українською народною піснею, котру співають в усьому світі. А ще він окрім своєї рідної мови чудово знав російську, болгарську (за подвижницьку перекладацьку працю з цієї мови його нагороджено Золотим Знаком Спілки письменників Болгарії), польську, французьку та новогрецьку і робив гарні переклади».

 

Цього року літературно-мистецька громадськість України відзначила 55-річ-ний ювілей славнозвісної пісні. А ще – 12 листопада її авторові виповнилося б 79 років. Про це та інші цікаві факти з життя і творчості відомого земляка, заслуженого діяча мистецтв України, лауреата багатьох літературних премій, віце-президента Української асоціації письменників художньо-соціальної літератури, володаря ордену СНД «Співдружність» розповіли співробітники бібліотеки Наталя Павлова, Світлана Бернадська, Лідія Власенко, Олена Козакевич, Людмила Гаврилюк.

Понад дві години учасники цікавого вечора спілкувалися, згадували, переглядали відео, читали свої й твори Миколи Сингаївського. А літстудійці Світлана Бароніна та Валентина Красникова поділилися власними віршованими експромтами, не залишилися безучасними поет Олег Буцький і краєзнавець Микола Брицун, журналіст Коростенського радіо Інеса Утікеєва, працівники краєзнавчого музею.

Приїхав на зустріч цього дня і гість із Києва: письменник, голова «Українського клубу», політолог Роман Кухарук, який поділився своїми спогадами про рідну бабусю, яка не могла жити без поезій Миколи Сингаївського і дуже любила слухати й співати «Чорнобривці», а Роман відтоді, коли треба, завжди послуговується творчістю Миколи Федоровича. Насамкінець він зазначив, що пам'ять про Миколу житиме вічно, «бо справжній письменник починає жити тільки після його смерті».

А журналіст інформагенції «Нація» Максим Бортюх зазначив, що він, зокрема, дуже радий був побачити й познайомитися з людьми, які знали Миколу Сингаївського і висловив слова глибокої вдячності за те, що Коростенщина пам'ятає і так гарно шанує свого земляка.

...Свого часу (1958 року) першу поетичну збірку Миколи Сингаївського «Жива криничка» благословив Михайло Стельмах. Він навіть написав видавничу рецензію на той перший рукопис у «Дитвидаві». Натомість і сам Микола Федорович за своє життя виплекав немало талановитих поетів, прозаїків та журналістів (він працював у газетах «Літературна Україна», «Молодь України», «Демократична Україна», в журналі «Піонерія»). А ще він дуже любив свою малу батьківщину – Коростенщину, і при найменшій можливості їхав до своїх рідних Шатрищ, опікувався літературним святом «Просто на Покрову», відвідував «Древлянку», очолював комісію з премії імені Василя Юхимовича, спілкувався зі школярами, простими людьми. Тож його добре знали на Древлянщині, а відтак і пам'ять про нього буде надзвичайно довгою.

На знімку зліва направо: Віктор Васильчук, Максим Бортюх, Роман Кухарук. Валентина Красникова, Олег Буцький, Світлана Бароніна під час вечора пам'яті