СУМУЄМО

22 березня на 82-у році життя перестало битися серце відомого українського поета, члена Національної спілки письменників України, лауреата Всеукраїнських літературних премій імені Остапа Вишні, Степана Руданського, Степана Олійника, Івана Нечуя-Левицького та багатьох інших відзнак, почесного жителя Запоріжжя Петра Ребра.

 

 

Петро Павлович Ребро народився 19 травня 1932 року в селі Білоцерківці Куйбишевського району Запорізької області у сім'ї колгоспника. У 1949 році з медаллю закінчив Білоцерківську середню школу, а потім, 1953 року, й Запорізький педагогічний інститут. Після вишу викладав рідну мову й літературу в Малокатеринівській школі (тепер Запорізького району), два роки служив у війську.

Демобілізувавшись, Петро Ребро працював у редакціях обласних газет «Червоне Запоріжжя» й «Запорізька правда», старшим інспектором із мистецтва обласного управління культури й старшим редактором місцевого книжково-газетного видавництва.

Із 1960 по 1967-й очолював обласне літературне об'єднання, а з 1967 по 1998 рік — Запорізьку обласну організацію Національної спілки письменників України.

Загалом Петро Ребро видав понад сто книжок ліричних і сатирично-гумористичних віршів, поем, нарисів, документальних повістей, драм і дитячих творів.

У далеку й нелегку дорогу до собору українського красного письменства Петра Ребра благословив Павло Тичина. У 1950 році перед письменниками столиці звітувала група запорізьких поетів. Головував Павло Григорович. Найбільше компліментів на вечорі дісталося наймолодшому учасникові творчого звіту - 18-річному студентові Запорізького педінституту Петру Ребру. Ось що писала тоді письменницька «Літературна газета» (від 23 березня 1950 року): «Хороше враження справили вірші Петра Ребра «Сіють, сіють», «Урожай», «Колгоспні артисти», «Тридцять п'ять», «Клен» - яскраві поетичні малюнки з життя села, яке поет добре знає й любить... Молодий поет уміє образно мислити, помічати нові риси дійсності, і це є важливою умовою його дальшого творчого зростання...»

Петро Ребро був поетом широких жанрово-стильових можливостей, його здібності добре розкрилися в царині лірики: громадянської, філософської, пейзажної, інтимної. І все ж найбільше цінить критика його гумор і сатиру. Цим жанрам він віддав велику часточку своєї душі, видавши десятки книжок, де основою були гуморески, сатиричні мініатюри тощо. Грандіозна робота виконана ним при збиранні та літературній обробці козацьких жартів. 13 книжок однойменної серії – це золотий фонд запорозького гумору від славнозвісного листа турецькому султанові до сьогодення.

А ще Петро Ребро заснував 1995 року Запорізьку асоціацію гумористів і сатириків «Весела Січ», яка пізніше стала міжнародною. Асоціація під його керівництвом виховала десятки гарних гумористів як в Україні, так і за її межами, провела десятки виступів і концертів перед трудовими колективами, чимало конкурсів читців і письменників.

Пам'ять про прекрасну людину, видатного письменника Петра Павловича Ребра назавжди залишиться в серцях усіх, хто його знав.