Віктор Миколайович ПОДОРОГА народився 31 липня 1954 р. в м. Шпола Черкаської області.

У 1976—1980 рр. навчався в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзер¬жинського за спеціальністю «Правознавство». 

Із серпня 1980 до жовтня 1981 р. працював стажистом Вінницького районного суду. 
З жовтня 1981 до червня 1987 р. — суддя Літинського районного суду Вінницької області. 

З червня 1987 до січня 2006 р. — голова Городищенського районного суду Черкаської області. 
У березні 2000 р. обраний суддею безстроково. 
У грудні 2005 р. обраний суддею Апеляційного суду Черкаської області безстроково. 

Віктор Миколайович має перший кваліфікаційний клас судді, заслужений юрист України. Нагороджений медаллю «За трудову доблесть».

Автор гумористичних збірок «Рай у бур’яні», «Одісея кума Гарбуза», ліричної «Сонячний водограй» та збірки вітань «Товариство моє».

Лауреат премії ім. С. С. Гулака-Артемовського, призер конкурсу імені Павла Глазового, нагороджувався грамотами в номінації «Поет року», «Поет-гуморист року». 
 

ВЕЗУН

- До моєї доньки Олі ,-
Хвалиться кума, -
Сваталось відразу двоє:
Петро і Хома.

А кому з них пощастило,
Думайте самі!
- Та Петру ж, бо руку й серце
Віддала Хомі!


ГАРНИЙ ПРИКЛАД

Вранці знову мати сина
Лаяла й повчала:
“Що ти в мене за дитина?
Ледар, ще й зухвалий.

В школі завжди “дах зриваєш”,
І в журналі двійки,
А ще гірше я страждаю
Через твої бійки.

Чом ти прикладу із тата
Брати не старався –
І пошану міг би мати,
Та й гарно б навчався?

І озвався син Володя:
“Що це за дурниці?
З батька приклад брати годі:
Він же у в’язниці!” 

Мати знову: “Слухай, сину,
Я ще не скінчила.
Лист прислав твій тато нині –
В кожнім слові - сила!

Пише: десь після обжинків,
Повернеться, Вово, 
Бо за гарну поведінку
Звільнять достроково.”



ГОЛУБКИ

Гнат причепився до Микити:
“Я чув, що одружився ти.
Столи весільні, всім накриті,
На триста душ поставили свати?

А як тобі життя подружнє:
В гармонії чи навпаки?
Ще не зробилось осоружним?”
“Та живемо, як голубки:

То я у шибку вилітаю,
То, часом, вилетить вона.
Нарешті ми обоє знаєм,
Яка у воленьки ціна!” 



ЖАЙВОРОНОК

Гнат з бенкету в ресторані
Повернувся вранці рано.
Чує: в спальні за дверима,
Свище носом половина.

Знать не чує кроків Гната,
“Мабуть, вдасться ще поспати,-
Думав Гнат. – Хоч півгодини,
Сон із ніг валяє нині”.

Тільки сів, щоб зняти чобіт,
Жінка в дверях: “Де ти ходиш?!”
Гнат до неї: “Люба, що ти?
Я збираюсь на роботу”.

ЖОРСТОКЕ ПОКАРАННЯ

Батько сина лає злісно:
- Хто тобі це дозволяв?
Ну, нахаба, ти навіщо
Цигарки мої забрав?

Хлопчик знітивсь:
- Що ти, татку, –
Сам скурив їх і забув.
Я лише одну цигарку
В тебе з пачки потягнув.

Батько знову:
- Марш до хати!
За провину отаку,
В покарання, підеш спати
Ти без чарки коньяку”.



ІНСТРУКЦІЯ
ДЛЯ МОЛОДОЇ ДРУЖИНИ

Вийшла заміж, пам’ятай:
Чоловіку їсти дай. 

Не годує поцілунок,
Шлях до серця – через шлунок.

Усміхайся вдень і вранці,
Гарні будете коханці.

І не злись і не казися,
Завжди в ліжку з ним мирися.

Чоловікові годи,
Вранці-рано не буди.

Всі створи йому умови,
Щоб був ситий і здоровий.

Ще ж бо треба пам’ятати,
Що свекруха також мати.

Все це зробиш досконало,
Буде шлюб ваш дуже вдалий.



НЕ БУДИ

Гнат додому повернувся
Пізно, десь о п’ятій.
На столі лежить записка:
“Їж без мене, Гнате.

В холодильнику котлети,
У глибокій мисці,
Поряд – смажені омлети,-
Читає в записці.

Борщ, мабуть, холоднуватий,
Можеш підігріти.
Як мене почнеш кохати –
Прошу не будити.”


ОТО КУЛЬТУРА!

На зупинці стоять люди,
Автобус чекають.
Горобці стрибають всюди,
В калюжу пірнають.

Раптом “Опель” новий “дутий”
Мимо них промчався
І весь бруд із дна калюжі
Аж до хмар піднявся.

Забруднило всіх по вуха,
Залило зупинку – 
Просто так водій-„братуха”
Всім підсунув “свинку”.

Декому від цього діла
Відібрало й мову,
А один із потерпілих
Голосно промовив:

– Не так воно за кордоном:
Люди там культурні,
А у нас же всі закони
Пишуться для дурнів.

Там, як хтось на тебе капне
Брудною водою,
Вмить зупинить своє авто,
Повезе з собою.

Заведе в свій дім шикарний,
У ванні скупає,
Дасть халат махровий гарний,
Пісню заспіває.

І напоїть, нагодує,
У своїй їдальні.
Ще з тобою й потанцює,
Проведе до спальні.

Вкриє гарним покривалом,
Книгу почитає.
Ось тому у них скандалів
Зовсім не буває.

Вранці лагідно розбудить,
Піджене машину
Й відвезе туди, де брудом
Він на тебе кинув.

Попрощається, мов рідний,
Грошей дасть в дорогу.
Поведеться чемно, гідно, 
Не прогнівить Бога”.

„Та не може цього бути! –
Поряд хтось озвався. –
Щось ти, схоже, любий друже,
Трохи забрехався”.

„Слово я даю мужчини:
Не граюсь брехнею.
Це розповіла дружина,
Трапилося з нею”.

ПАРТЄЙНИЙ

Розгулялись баба з дідом 
Взимку на лежанці,
Як наливки за обідом
„Бахнули” по склянці.

Каже дід: „Хоч в нас, Килино,
Купа є онуків,
Скучив я: давно не бачив 
Отієї „штуки”

„На, дивись”, – злетіла з баби
Шовкова спідниця,
І на хвильку перестало
В діда серце биться.

„Ох і гарна, – він шепоче, –
Трясця його мамі,
Наче церква, проти сонця
Сяє куполами”.

„Ну, а ти свого “гостинця”
Покажи, Миколо?”
І штани старого швидко
Поповзли додолу.

„Що ти скажеш, га, Килино?” –
Дід тремтить, чекає.
„Наче маршал на перині,
В тебе він дрімає.

А колись же був завзятий,
Міг таке творити…!
Чи не хоче твій „вояка”
До „церкви” сходити?”

Дід зітхає тяжко-тяжко,
Руками розводить:
„ВІН у мене, бач, партєйний –
До церкви не ходить”.
   

ЗДОГАДЛИВА

– Зачекайте-но, дівчино, 
Зупиніться, хоч на мить, 
Підкажіть, котра година. 
Вам не тяжко це зробить?

А дівчина супить брови:
– Підказать сам Бог велить. 
Тільки в мене є умова: 
Щоб у ліжку не палить!



КОРИСНА ПОРАДА

В поліклініку забрів
Сивий академік –
Розповісти захотів 
Про свої проблеми.
– Вибачте, – сказав, – що я 
Вам додам мороки: 
Не вагітніє моя 
Жінка вже три роки. 
Лікар мовив: "Й для калік 
Все в руках Господніх, 
А у ваш похилий вік 
Це цілком природно. 
Й лікуватись на морях –  
Тільки час втрачати,
Краще вам секретаря
Молодого взяти.
Зрозуміли ви, чи ні,
Запізнілу схему? 
Втім, вирішуйте самі 
Ви свою проблему.

Непомітно час летів.
В гастрономі новім 
Академіка зустрів 
Лікар випадково.
– Як дружина? Як діла? 
–Запитав привітно.
– Як діла? Як у орла, 
Жінка вже вагітна!
– Як діла в секретаря, 
Того молодого? 
Завагітніла й вона
Також, Слава Богу!


ЛІКАРСЬКА ПОМИЛКА

– Скажений пес вас покусав, 
Ви вже сьогодні третій, –
Так лікар Власові сказав 
У власнім кабінеті.

Влас швидко аркуша схопив, 
Промовив: ”Божа Матір”... 
І щось там почерком дрібним 
На ньому став писати.

– Та що ви, рано заповіт 
Вам, голубе, складати, –
Промовив лікар, – ми як слід 
Вас будем лікувати.

А Влас на те: ”Ну, що я – псих ?
Я список лиш складаю 
Людей недобрих, словом, тих, 
Кого я покусаю”.

 
 МЕЖА

Запитав Максим в Андрія
– От, зізнайся, ”розколись”,
Ну, яка у тебе мрія?
– Торт попробувать колись.

Не одне зустрів я свято,
І співалось, і пилось, 
А ось торт поїсти, брате, 
До сих пір не довелось.

– Ну ж, повідай правду голу,
 Звідки в тебе цей ”облом”?
– Подають торта до столу, 
Коли я вже під столом.



  НЕЛЕГКИЙ ВИБІР

Жінка каже чоловіку: 
– Моєму терпінню край. 
Чуєш, мучитись довіку 
Я не буду. Вибирай.

Зараз. Тут. І справедливо, 
Щоби чула вся сім’я: 
Хто тобі дорожчий: пиво, 
А чи жіночка твоя?

Той спокійно встав, на диво,
Очі витер, вкрай сумні: 
Й запитав: ”А скільки ж пива, 
Пропонуєш ти мені”?



  НЮХ

– Це лоша твоє, Микито,
Навіжене і дурне:
Намагалося вкусити
Тут за голову мене.

– Просто в нього нюх чудовий –
Ставлю пляшку, або дві,
Що нанюхало полову
Воно в тебе в голові.



ІВАНОВА ЛОГІКА

-Ну, й характер у Івана,
Не вгризеш, твердий, мов дуб.
Він вже втретє розриває
Й знову реєструє шлюб.

Так про нього вів розмову,
Якось, гурт односельчан.
Раптом, зовсім випадково,
Підійшов до них Іван.

Ось один із нетерплячих
В чоловіка запитав:
– Гомонять, Іване, наче
Шлюб ти знову розірвав?

Можеш всім сказати прямо,
Коли, раптом, завітав:
А чому береш ти заміж,
Жінку, що вже тричі брав?

Так, у тому є причина
І серйозна, звісна річ,
Ніби, знов, нова дружина,
І казкова шлюбна ніч.