Рецензія
Юрик П.С. Городні дебати: байки. – Запоріжжя: Дніпровський металург. 2020 – 84 с.
Письменником-гумористом себе не вважаю, хоч іноді й оприлюднюю в друкованих та електронних ЗМІ пародії, гуморески, байки, гумористичні оповідання. Себто, власним прикладом ратую за літературне «багатоверстатництво», бо ж маю у своєму доробкові роман, повість, оповідання, етюди, поеми, вірші, переклади, рецензії...
Не думаю, що є тут вельми оригінальним. Пізно дряпатися на пальму першості, бо прикладів поєднання завжди вистачало. Скажімо, Микола Сом був неперевершеним поетом-ліриком. Але знали і його дотепне слово. Поетом, який поєднував лірику й гумор, був Петро Осадчук. Незабутнього Петра Сороку цінували як неперевершеного поета, прозаїка та літературознавця. І нині вже мало хто згадує, що дебютував він збіркою сатири та гумору «Секрет довгожителя».
Зрештою, існує й запорізький приклад: ці дві іпостасі творчого виміру були характерними для Петра Ребра. Він із цього приводу казав, що є лірики, які «скакають у гречку гумору»...